Історичні аспекти розвитку кафедри земельного адміністрування та геоінформаційних систем

Хронологія реорганізації кафедри:

1966 рік – кафедра Геодезії,

1995 рік - кафедра Геодезії і геоінформаційних технологій,

2002 рік - кафедра Геоінформаційних систем та геодезії,

2012 рік – кафедра Геоінформаційних систем, оцінки землі та нерухомого майна,

2016 рік – кафедра Земельного адміністрування та геоінформаційних систем.


У сучасних умовах спостерігаються трансформаційні процеси у сфері надання освітніх послуг та розвитку вітчизняних університетів. Формування освітнього простору відбувається на основі європейської парадигми, яка базується на відкритості освіти і її мобільності з орієнтацією на зростання професійних навичок. Поряд з цим, провідні вітчизняні університети мають свою історію, де склались певні традиції. Зокрема, Харківській національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова (ХНУМГ імені         О. М. Бекетова ) є провідним навчальним закладом України, який готовить фахівців для забезпечення функціонування і розвитку міст, що є унікальним для вітчизняного освітнього простору. У системі Університету певне місто займає кафедра Земельного адміністрування та геоінформаційних систем, яку на сучасному етапі очолює доктор економічних наук, професор К.А. Мамонов. Ця кафедра має значну історію і трансформувалась разом із Університетом та зовнішніми умовами. 

1

Будинок по вул. Революції 12 -Харківський межовий технікум, нині адміністративний корпус Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова

На місті розташування сучасного ХНУМГ імені О. М. Бекетова у 1920 р. функціонував Харківський межовий технікум, що створило освітній базис для розвитку геодезичної, топографічної й картографічної науки на Слобожанщині та в Україні, у цілому. Першим завідувачем кафедрою за представленим напрямом було призначено професора Михайла Георгійовича Михайлова, який у двомісячний термін сформував професорсько-викладацький колектив. На початку діяльності цього навчального закладу його чекала ціла купа жахливих перешкод від намагань виселити його з наданого будинку до відсутності дров, керосину та електрики, примітивних грубок “буржуйок” та гасових ламп, навчальних посібників та грошей[4, С. 92 - 98]. Аби якнайшвидше розпочати навчання, 22 листопада в холодній кімнаті при світлі однієї гасової лампи майбутні слухачі розподілили між собою трудову повинність по облаштуванню технікуму, а 29 листопада 1920 року відбулася перша лекція [3, С.З]. З перших кроків до роботи в технікумі були притягнуті дуже поважні викладацькі сили. У 1921 році з 23 членів педагогічного корпусу 13 мали професорські звання [4, оп.1, спр. 128, а. 13]. Серед них був і видатний вчений, директор Харківської астрономічної обсерваторії професор Микола Миколайович Євдокімов, який навчав майбутніх землевпорядників премудростям астрономії. З 1923 року в навчальному закладі почав працювати видатний вітчизняний астрометрист і геодезист професор Борис Павлович Остащенко-Кудрявцев. Протягом кількох років курс “українознавство” студентам читала наша славетна землячка поетеса Христина Олександрівна Алчевська.

2

Проф. Микола Миколайович Євдокімов

(1868 - 1940)

3

Проф. Борис Павлович Остащенко – Кудрявцев

(1877 – 1956)

На початку 20-х років минулого століття, поглиблення кризових явищ, післявоєнний період, розбалансування економіки держави вплинуло на розвиток Харківського межового технікуму. Зокрема, розруха та економічна криза не дозволяла Народному комісаріату освіти у повному обсязі виділяти кошти на обладнання вкрай необхідних інститутові спеціальних кабінетів. Так, на облаштування геодезичного кабінету замість 10000000 карбованців, що їх вказував у кошторисі на 1921 рік завідувач технікумом, не було виділено жодної копійки. Практичні заняття по низці предметів доводилося проводити в інших вузах [6, С. 82], а геодезичні інструменти для навчань позичати в Народного комісаріату земельних справ та Українського геодезичного управління. [ 4, оп.1, арк. 89 б — 89 б зв.]. Фаховий часопис “Земельник” писав 1924-го року, що “практично вузи роблять понад-людські зусилля для того, щоби наблизити шкільну працю до стану, в якому вона перебувала в колишніх землемірних школах”[2, С. 37].

Але попри всі перешкоди, завдяки тим самим понад-людським зусиллям, шаленому ентузіазмові викладачів і студентів, Харківський межовий технікум не тільки вистояв, але й був перетворений восени 1922 року на перший в Радянській Україні і другий на теренах тільки-но виникаючого СРСР Харківський геодезичний і землевпорядний інститут (ХГЗІ), який готував фахівців вищої кваліфікації з геодезії. Випускники новоствореного інституту мали втілювати в життя положення прийнятого у листопаді 1922 р. Земельного кодексу.

У цей період структура ХГЗІ визначалась двома факультетами: геодезичним і землевпорядним, де навчалось 118 студентів, який було розташовано у будинку по Першотравневій вул., 15, в якому у дореволюційні часи було розміщено Перше реальне училище (зараз це один з корпусів Харківського державного технічного університету сільського господарства по Московському проспекту, 45).

4

Будинок Харківського геодезичного та землевпорядного інституту. Московський проспект, 45, у 1922 році

(Зараз один з корпусів Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка)

Із розвитком народного господарства СРСР виникає значний попит на фахівців у галузі тріангуляції, точного нівелювання та астрономічного визначення місця, організаторів впорядкування земель для сільської місцевості та комунального господарства міст. Це призвело до значного зростання студентів. Так, у 1926-1927 навчальному році в цьому Вищому навчальному закладі навчалося 620 осіб, серед яких було 334 українці, 189 росіянина, 78 євреїв, 19 членів КП(б)У та 78 комсомольців. Збільшується і кількість професорсько-викладацького складу – до 62 штатних та позаштатних викладачів основних факультетів та 11 викладачів Робочого факультету (станом на 1927 р.).

Слід зазначити, що розвиток геодезичної науки у ХГЗІ пов’язана із С. Л. Рудницьким, сферою інтересів якого була географія і картографія. На початку 30-х років минулого століття знову спостерігаються трансформаційні процеси у представленому Вищому навчальному закладі. Було створено Харківський геодезичний інститут, Харківський інститут організації території, Харківський агро-економічний інститут. У 1934 р. Харківський геодезичний інститут було передано Харківському будівельному інститутові (ХІБІ) на правах геодезичного факультету.

5

Будинок ХІБІ на пр. Леніна. Збудований в 30-і роки, де з 1934 до 1940 р. працював геодезичний факультет

У нове приміщення ХІБІ на Шатилівці (там зараз працює Харківський національний університет радіоелектроніки) перевозилося складне й різноманітне обладнання фотограмметричного, астрономічного, топо- креслярського, гравіметричного, картографічного кабінетів, фотолабораторії та геодезичної лабораторії для вищої геодезії, кабінету вищої геодезії та сховища для геодезичних інструментів інституту.

У складі Харківського будівельного інституту функціонував геодезичний факультет, який готував фахівців по двом спеціальностям: а) астрономо-геодезія та гравіметрія та б) аерофотогеодезія.

Керував факультетом Андрій Данилович Моторний. Кафедрою математичної картографії завідував професор Б.П. Остащенко-Кудрявцев, кафедрою астрономії - професор, заслужений діяч науки УРСР М. М. Євдокімов, кафедрою геодезії в різні часи - А.Д. Моторний, проф. О.Ф. Сердобінський та О.І. Кобилін, котрий після закінчення у 1927 р. ХГЗІ залишився у складі його викладачів.

6

Андрій Данилович Моторний
 (1891-1964)

Професор Андрій Данилович Моторний (1891-1964) понад 45 років викладав у багатьох навчальних закладах України. Серед його учнів видатні вчені, державні діячі, відомі інженери: академік АН України Я. С. Яцків, член-кореспондент АН Молдови М. Р. Андронатій, Голова комісії Верховної Ради СРСР Г. С. Таразевич, директор Полтавської гравіметричної обсерваторії В. Г. Булацен, професори А. Л. Островський, І. Ф. Монін, П. І. Баран, Я. М. Костецька, П. В. Павлів, О. Л. Дорожинський та Б. М. Джуман, та інші, а також керівники геодезичного виробництва О. М. Колесник, П. М. Шевчук, М. В. Марчак, М. В. Смутюк, К. П. Балицький, С. І. Гузовський та інші. Всі названі і не названі його учні створюють сьогодні українську геодезичну школу. Якщо ще згадати, що Андрій Данилович написав перший підручник з геодезії українською мовою, підготував до друку російсько-український геодезичний словник і взяв участь в створенні Харківської геодезичної школи, його по праву можна вважати одним із засновників української геодезичної науки і вищої геодезичної освіти.

За свою роботу Андрій Данилович Моторний нагороджений значком "Відмінник геодезії і картографії", медаллю "За сумлінну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-45 років" та іншими відзнаками.

У Харківський період А. Д. Моторний дружні стосунки склались із відомими вченими у сфері геодезичної науки  М. В. Вяхіревим, М. І. Товстолєсом та О. І. Кобиліним. Серед його харківських знайомих були також письменники Володимир Сосюра (1898-1965) та Іван Ле (1895-1978). Цей видатний вчений підготував цілу плеяду відомих вчених і фахівців, серед яких слід відзначити Д. І. Масліча, А. Л. Островського і П. І. Конюхова.

Поряд із А. Д. Моторним у 30 - 40 роки минулого століття слід відзначити М.М. Євдокімова, Б.П. Остащенко-Кудрявцева, М.В. Вяхірева, О.Ф. Сердобінського, А.Д. Моторного, В.Н Титова, М.К. Мигаля, К.І. Гриневича, О.І. Кобиліна, яких у 1939 р. відзначено значком “Отличнику геодезии и картографии”.

А ще семеро отримали подяку за наказом Головного управління. 7-го грудня 1940 року наказом Народного комісара вугільної промисловості, якому на той час був підпорядкований ХІБІ, заслуженого діяча науки, доктора астрономічних наук (так написано в наказі) професора, завідувача кафедри астрономії ХІБІ М.М. Євдокимова на честь 10-річного ювілею інституту та 50-річчя його власної наукової та викладацької діяльності було нагороджено значком “Отличник социалистического соревнования Наркомугля СССР» та премійовано іменним годинником [5, оп.1 спр, 213, арк. 16].

З початком Великої Вітчизняної війни Інститут чекала евакуація та приєднання до інших споріднених вузів. Викладачі та студенти призовного віку стали до лав захисників Вітчизни. Їхні професійні знання та навички стали дуже в пригоді, особливо в артилерійських військах і в топографічній службі Радянської армії.

Після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників і відновлення роботи будівельного інституту діяльність в ньому геодезичного факультету не поновилася. Частина його професорів заклала основи викладання циклу геодезичних наук у новоствореному Харківському гірничому інституті (Б. П. Остащенко-Кудрявцев). А частина, наприкінці війни, була переведена до Львівського політехнічного інституту.

О. І. Кобилін очолював кафедру вищої геодезії та астрономії у Львові до 1949 року, після чого повернувся до Харкова і працював у Харківському гірничому інституті доцентом, а далі професором і завідувачем кафедри маркшейдерської справи цього інституту.

7

Олександр Іванович Кобилін
(1902 - 1974)

Після реорганізації у 1962 р. Харківського гірничого інституту в інститут радіоелектроніки О.І. Кобилін перейшов на роботу до Харківського інституту інженерів комунального будівництва (ХІІКБ), в якому у 1966 р. заснував кафедру геодезії. [1, С.119]. Важливо відмітити, що кафедру геодезії ХІІКБу було засновано саме в тому старовинному будинку по вулиці Революції, 12, де у 1920 році розпочав свою роботу Харківський межовий технікум.

Після переїзду О. І.Кобилінав інше місто, з 1971 р. кафедру геодезії очолює з переривами його учень кандидат технічних наук Володимир Дмитрович Шипулін.

Таким чином, визначивши історичні аспекти розвитку геодезичної науки, встановлено, що вищі навчальні заклади у м. Харкові є важливими інституціями, що створили науковий і освітній базис цієї науки, забезпечили функціонування наукових шкіл. Доведено, що у цьому процесі певне місце займає Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, у якому працювали видатні вчені, зокрема О. І. Кобилін. Професорсько-викладацький склад кафедри Земельного адміністрування та геоінформаційних систем ХНУМГ імені О. М. Бекетова зберігає і шанує традиції видатних попередників, забезпечує розвиток наукової школи, впроваджує сучасні технології та освітні напрями.